Федерация профсоюзов Одесской области


Особливостi припинення трудового договору з iнiцiативи працiвника PDF Печать E-mail

КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Юридичний департамент

 

Громадяни реалiзують своє право на працю укладенням трудового договору про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або з фiзичною особою.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договiр є угодою мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов’язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов’язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.

Звiльнення з роботи працiвника за власним бажанням урегульоване ст. 38 КЗпП.

Працiвник, що уклав трудовий договiр на невизначений строк, має право в будь-який час розiрвати його, а власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в установленому порядку звiльнити його. Як правило, в разi такого звiльнення працiвник зобов’язаний вiдпрацювати два тижнi. Не звiльнення вважається звiльненням за власним бажанням без поважних причин.

У разi такого звiльнення до адмiнiстрацiї пiдприємства, установи, органiзацiї працiвник в установленому порядку подає письмову заяву, яка вважається фактом попередження власника або уповноваженого ним органу про звiльнення.

Двотижневий строк попередження обчислюєтьдя з дати фактичного попередження власника або уповноваженого ним органу, а не з дати, зазначеної в заявi працiвника.

Статтею ст. 241-1 КЗпП передбачено, що строк, обчислюваний тижнями, закiнчується у вiдповiдний день тижня.

Так, якщо працiвник, наприклад, у вiвторок попередив власника або уповноважений ним орган про розiрвання трудового договору, то останнiм його робочим днем буде вiдповiдний вiвторок через два тижнi.

Якщо останнiй день строку припадає на святковий, вихiдний або неробочий день, то днем закiнчення строку вважається найближчий робочий день.

У перiод двотижневого строку попередження трудовий договiр зберiгає свою силу як для працiвника, так i для власника або уповноваженого ним органу.

До закiнчення двотижневого строку попередження працiвник не має права самовiльно залишати роботу без згоди на це власника або уповноваженого ним органу, iнакше власник або уповноважений ним орган може розiрвати трудовий договiр з власної iнiцiативи за прогул без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Якщо впродовж двотижневого строку попередження буде виявлено факти порушення працiвником трудової дисциплiни, то пiдставою для розiрвання трудового договору може бути iнiцiатива власника або уповноваженого ним органу.

Якщо строк попередження про звiльнення за власним бажанням закiнчився, працiвник має право припинити роботу незалежно вiд того, чи видав власник або уповноважений ним орган наказ(розпорядження) про звiльнення.

Пiд час звiльнення працiвника за власним бажанням його волевиявлення буде цiлком достатньо, i вже через два тижнi пiсля подання вiдповiдної заяви в будь-який спосiб працiвник має право не виходити на роботу незважаючи на рiшення свого керiвництва.

У заявi працiвник повинен зазначити дату свого звiльнення та причину звiльнення (власне бажання) або iншу поважну причину.

Слiд зазначити, що заяву про звiльнення працiвник може подати як у перiод роботи, так i в перiод його вiдсутностi на роботi (вiдпустка, тимчасова непрацездатнiсть, вiдрядження тощо).

Працiвниковi слiд звернути увагу на те, щоб власник або уповноважений ним орган був вчасно (за два тижнi) попереджений у письмовiй формi про його намiр припинити трудовi вiдносини.

Так, для уникнення в подальшому спору щодо дати попередження власника або уповноваженого ним органу працiвником, що звiльняється, останньому доцiльно вимагати вiдповiдної вiдмiтки. Про прийняття заяви iз зазначенням дати та вхiдного номера на її копiї, що залишається в нього.

Якщо власник або уповноважений ним орган вiдмовляється прийняти заяву, працiвник має право надiслати її рекомендованим поштовим вiдправленням з повiдомленням про вручення. Якщо працiвник надсилає свою заяву таким поштовим вiдправленням, то фактичним днем попередження буде вважатися дата вручення, що зазначається в такому повiдомленнi.

Законодавством передбачено випадки, за яких власник або уповноважений ним орган зобов’язаний звiльнити працiвника у строк, про який той просить. У таких випадках звiльнення вважатиметься звiльненням за власним бажанням з поважних причин, при цьому двотижневий строк попередження може бути скорочений.

Поважнi причини в разi звiльнення з iнiцiативи працiвника такi:

- переїзд на нове мiсце проживання. У разi такого переїзду працiвниковi доцiльно пред'явити паспортнi вiдомостi щодо реєстрацiї за новим мiсцем проживання, довiдку про переїзд мiсцевого органу виконавчої влади або органу самоврядування, довiдку вiдповiдних органiв про наявнiсть за новим мiсцем проживання умов, що унеможливлюють продовження роботи.

Пiд новим мiсцем проживання мається на увазi iнший населений пункт. Можуть мати мiсце також iншi умови, за яких продовження роботи унеможливлюється (вiддаленiсть вiд мiсця роботи, вiдсутнiсть транспорту тощо);

- переведення чоловiка або дружини на роботу в iншу мiсцевiсть. У разi такого переведення потрiбно пред’явити довiдку з мiсця роботи чоловiка (дружини) про переведення на роботу в iншу мiсцевiсть (тривале вiдрядження не може вважатися переведенням на роботу в iншу мiсцевiсть);

- вступ до навчального закладу. У разi вступу до навчального закладу працiвник має пред’явити довiдку (виклик) на навчання з навчального закладу. Пiд вступом до навчального закладу розумiється вступ на денне вiддiлення вищого, професiйно-технiчного навчального закладу, до аспiрантури, докторантури (незалежно вiд виду, типу, рiвня акредитацiї);

- неможливiсть проживання в такiй мiсцевостi, пiдтверджена медичним висновком. У такому медичному висновку зазначається про те, що внаслiдок негативного впливу навколишнього середовища працiвник за станом здоров’я потребує виїзду iз цiєї мiсцевостi;

- вагiтнiсть, пiдтвердженням чого є довiдка медичної установи (термiн та характер перебiгу вагiтностi значення не мають);

- догляд за дитиною до досягнення нею 14-рiчного вiку або дитиною-iнвалiдом. Свiдоцтвом про народження пiдтверджується вiк дитини, а посвiдченням чи медичним висновком пiдтверджується статус дитини-iнвалiда.

Скористатися такою пiдставою для звiльнення за власним бажанням можуть також опiкун, пiклувальник та особа, яка всиновила таких дiтей, а також родичi (дiдусь, бабуся тощо), якi фактично доглядають за такими дiтьми.

Власник або уповноважений ним орган не має права додатково вимагати вiд працiвника документального пiдтвердження потреби такого догляду;

- догляд за хворим членом сiм'ї вiдповiдно до медичного висновку або iнвалiдом I групи, пiдтвердженням якого є медичний висновок або (в окремих випадках) довiдка про те, що член сiм’ї проживає разом iз працiвником. Згiдно зi ст. 3 Сiмейного кодексу України сiм’ю складають особи, якi спiльно проживають, пов'язанi спiльним побутом, мають взаємнi права та обов’язки.

Пiдтвердженням перебування на iнвалiдностi може бути посвiдчення, виписка з акта огляду медико-соцiальної експертної комiсiї, медичний висновок тощо;

- вихiд на пенсiю, в тому числi у зв’язку з iнвалiднiстю, пiдтвердженням якого буде досягнення особою пенсiйного вiку, наявнiсть права на одержання пенсiї або встановлення будь-якої групи iнвалiдностi.

Працiвник не зобов’язаний фактично оформлювати пенсiю, оскiльки законодавство надiлило працiвника правом звичайного посилання на таку причину звiльнення, надаючи за потреби власниковi або уповноваженому ним органу документ, що пiдтверджує таке право працiвника;

- прийняття на роботу за конкурсом. Рiшення конкурсної комiсiї, довiдка з майбутнього мiсця роботи про прийняття на роботу за конкурсом буде пiдтвердженням того, що працiвник перемiг на конкурсi чи прийнятий на iншу роботу за конкурсом.

Поважною причиною для звiльнення працiвника може бути також будь-яка iнша життєва обставина, що спонукає працiвника на звiльнення.

Звiльнення за наявностi однiєї з таких поважних причин буде вважається звiльненням за власним бажанням з поважних причин.

Такий перелiк не є вичерпним. У кожному конкретному випадку поважними можуть бути також iншi причини.

Якщо поважнi причини вiдсутнi, то працiвник зобов’язаний на вимогу власника або уповноваженого ним органу пропрацювати два тижнi.

Якщо iнiцiювання працiвником розiрвання трудового договору зумовлене неможливiстю продовжувати роботу, то працiвник повинен документально повiдомити власника або уповноважений ним орган, подаючи заяву про звiльнення, в якiй зазначити причину такого звiльнення.

За наявностi такої вимоги власник або уповноважений ним орган зобов’язаний розiрвати трудовий договiр у строк, про який просить працiвник.

Наявнiсть заяви про звiльнення, яка була працiвником написана та подана пiд тиском власника або уповноваженого ним органу, не позбавляє працiвника права на звернення до суду з вiдповiдною позовною заявою про поновлення його на роботi.

Вiдповiдно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 06.11.92 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорiв" у справах про звiльнення за ст. 38 КЗпП суди повиннi перевiряти доводи працiвника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розiрвання трудового договору. Подача працiвником заяви з метою уникнення вiдповiдальностi за виннi дiї не може розцiнюватися як примус до цього i не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звiльнити його за виннi дiї з пiдстав, передбачених законом, до закiнчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього впродовж цього строку в установленому порядку iнше дисциплiн нарне стягнення.

Вiдповiдно до ч. 3 ст. 38 КЗпП працiвник має право у визначений ним строк розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якшо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Найпоширенiшим прикладом невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю є несвоєчасна виплата працiвниковi заробiтної плати.

Вiдповiдно до ст. 115 КЗпП заробiтна плата виплачується працiвникам регулярно в робочi днi у строки, встановленi колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї чи iншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разi вiдсутностi таких органiв - представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не рiдше вiд двох разiв на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує 16 календарних днiв, та не пiзнiше вiд семи днiв пiсля закiнчення перiоду, за який провадиться виплата.

Отже, пiдставою для виникнення в працiвника права на звiльнення за власним бажанням у визначений ним строк може бути саме несвоєчасна виплата заробiтної плати, оскiльки така бездiяльнiсть власника або уповноваженого ним органу буде порушенням законодавства про працю.

Крiм того, пiд невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю можна розглядати також, наприклад: безпiдставне зменшення заробiтної плати; порушення строкiв виплати заробiтної плати; безпiдставне застосування дисциплiнарного стягнення або порушення порядку його застосування; вiдправлення у вiдпустку без збереження заробiтної плати без згоди працiвника; ненадання вiдпустки; систематичне залучення до виконання робiт, не передбачених функцiональними обов’язками; змiну iстотних умов працi без попередження працiвника за два мiсяцi тощо.

У разi порушення трудових прав працiвника причина звiльнення вважається поважною i власник або уповноважений ним орган не має права вимагати вiдпрацювання двох тижнiв, мотивуючи будь-яким обґрунтуванням, та зобов’язаний звiльнити працiвника в той день, про який просить працiвник вiдповiдно до поданої заяви.

Для такого звiльнення з iнiцiативи працiвника важливим моментом є правильне написання ним заяви про звiльнення, яка має мiстити конкретнi факти порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю або умов трудового договору.

Цю заяву потрiбно обов'язково зареєструвати в канцелярiї пiдприємства, установи, органiзацiї, зазначивши на її копiї вхiдний реєстрацiйний номер, або вiдправити поштою з повiдомленням про вручення.

Для правильного обґрунтування звiльнення працiвниковi потрiбно проаналiзувати чиннi на пiдприємствi, в установi, органiзацiї нормативно-правовi акти, якi регламентують трудовi права та обов’язки працiвникiв, режим роботи та вiдпочинку, надання деяких гарантiй, компенсацiй тощо (правила внутрiшнього трудового розпорядку, колективний договiр, iнструкцiї та iншi нормативно-правовi документи з питань регулювання трудових вiдносин).

У разi непiдтвердження або невизнання зазначених працiвником причин звiльнення (порушення власником або уповноваженим ним органом трудового законодавства) власник або уповноважений ним орган не має права самостiйно змiнювати правову пiдставу розiрвання трудового договору.

У разi звiльнення через порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працiвниковi вiдповiдно до ст. 44 КЗпП виплачується в розмiрi передбаченому колективним договором, але не менша вiд тримiсячного середнього заробiтку. У чинному на пiдприємствi, в установi, органiзацiї колективному договорi може бути передбачено бiльший розмiр вихiдної допомоги.

Якщо власник або уповноважений ним орган звiльнив працiвника не за ч. 3. ст. 38 КзпП, а за iншою пiдставою, такi його дiї можна оскаржити в судовому порядку.

У разi визнання формулювання причини звiльнення неправильним або таким, що не вiдповiдає чинному законодавству, у випадках, якщо це не тягне за собою поновлення працiвника на роботi, орган, який розглядає трудовий спiр, зобов’язаний змiнити формулювання i зазначити в рiшеннi причину звiльнення у точнiй вiдповiдностi до формулювання чинного законодавства i з посиланням на вiдповiдну статтю (пункт) закону.

Якщо неправильне формулювання причини звiльнення в трудовiй книжцi перешкоджало працевлаштуванню працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно ухвалює рiшення про виплату йому середнього заробiтку за час вимушеного прогулу.

У разi порушення законодавства про працю виннi особи притягаються до дисциплiнарної, матерiальної, адмiнiстративної та кримiнальної вiдповiдальностi.

Згiдно зi ст. 265 КЗпП посадовi особи органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй, виннi в порушеннi законодавства про працю, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством.

За статтею 41 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення за порушення встановлених термiнiв виплати пенсiй, стипендiй, заробiтної плати, виплату їх не в повному обсязi, порушення термiну надання посадовими особами пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форми власностi та фiзичними особами - пiдприємцями працiвникам, у тому числi колишнiм, на їхню вимогу документiв щодо їхньої трудової дiяльностi на такому пiдприємствi, в установi, органiзацiї чи у фiзичної особи - пiдприємця, потрiбних для призначення пенсiї (про стаж, заробiтну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документiв, що мiстять недостовiрнi данi, порушення термiну проведення атестацiї робочих мiсць за умовами працi та порядку її проведення, а також за iншi порушення вимог законодавства про працю на посадових осiб пiдприємств, установ й органiзацiй незалежно вiд форми власностi та громадян - суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi накладається штраф.

Статтею 172 Кримiнального кодексу України за грубе порушення законодавства про працю передбачено вiдповiдальнiсть не тiльки у виглядi штрафу, а й позбавлення права обiймати певнi посади чи провадити певну дiяльнiсть або виправнi роботи. Аналогiчна вiдповiдальнiсть передбачається за безпiдставну невиплату заробiтної плати бiльш як за один мiсяць, учинену умисно керiвником пiдприємства, установи або органiзацiї незалежно вiд форми власностi.

Щодо припинення строкового трудового договору

За частиною 2 ст. 23 КЗпП строковий трудовий договiр укладається, якщо трудовi вiдносини не можуть бути встановленi на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або iнтересiв працiвника та в iнших випадках, передбачених законодавчими актами.

Як правило, пiдставою припинення такого договору є закiнчення його строку.

Порядок дострокового розiрвання з iнiцiативи працiвника строкового трудового договору дещо вiдрiзняється вiд порядку розiрвання трудового договору, укладеного на невизначений строк. Так, пiд час укладення строкового трудового договору працiвник фактично погоджується працювати'певний строк, вiдповiдно вiн не матиме права розривати трудовi вiдносини до закiнчення строку договору в односторонньому порядку без поважних на це причин.

Статтею 39 КЗпП передбачено, що строковий трудовий договiр пiдлягає достроковому розiрванню на вимогу працiвника в разi хвороби або iнвалiдностi працiвника, якi перешкоджають виконанню роботи за договором; порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору; неможливостi продовжувати роботу у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП (за наявностi в працiвника вiдповiдних поважних причин для звiльнення, за яких працiвник не може продовжувати роботу та за наявностi яких власник або уповноважений ним орган повинен розiрвати трудовий договiр у строк, про який просить працiвник).

Працiвник
передумав звiльнятися

Якщо працiвник пiсля закiнчення строку попередження про звiльнення не залишив роботи i не вимагає розiрвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не може звiльнити його за поданою ранiше заявою, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП).

Отже, працiвник має право, незважаючи на подану ним заяву про звiльнення, вийти на роботу наступного дня пiсля звiльнення. У такому разi трудовий договiр не вважатиметься припиненим.

Якщо працiвник забажає в майбутньому знову звiльнитися, то вiн повинен подати власниковi або уповноваженому ним органу нову заяву.

Вiдкликання заяви

Працiвник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розiрвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, має право вiдкликати заяву про звiльнення до закiнчення двотижневого строку попередження. Факт подання такої заяви власниковi або уповноваженому ним органу потрiбно зафiксувати.

Можливiсть вiдкликати заяву про звiльнення залежить вiд того, яка пiдстава звiльнення зазначена.

Право вiдкликати ранiше подану заяву про звiльнення є безумовним правом працiвника, але тiльки тодi, якшо пiдставою для звiльнення є ст. 38 КЗпП.

Якщо на мiсце працiвника, який бажає звiльнитися, запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не можна вiдмовити в укладаннi трудового договору, працiвник позбавляється права на вiдкликання ранiше поданої заяви.

Звiльнення працiвника
на його бажання в перiод вiдсутностi на роботi

Якщо працiвник, написавши заяву про звiльнення за власним бажанням, захворiв i перiод хвороби перевищує строк попередження про звiльнення за власним бажанням, про який просив працiвник, то власник або уповноважений ним орган має право звiльнити такого працiвника. Перiод хвороби працiвника пiдтверджується листком непрацездатностi.

Крiм того, перебуваючи у вiдпустцi, працiвник може звiльнитися, поiнформувавши про це власника або уповноважений ним орган. У такому разi звiльнення працiвника законодавством не забороняється. Заборона на звiльнення працiвника в перiод його тимчасової непрацездатностi, а також у перiод перебування у вiдпустцi стосується виключно випадкiв, коли звiльнення провадиться з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу (ч. 3 ст. 40 КЗпП).

Отже, чинне законодавство не забороняє звiльняти працiвника за власним бажанням у перiод тимчасової непрацездатностi або вiдпустки.

Якщо в перiод своєї тимчасової непрацездатностi, вiдпустки працiвник не виявив бажання вiдкликати заяву про звiльнення за власним бажанням, власник або уповноважений ним орган може задовольнити вимогу працiвника на звiльнення, адже iнiцiатива припинення трудового договору в такому випадку належить працiвниковi.

Оформлення звiльнення
працiвника та проведення розрахунку з ним

Законодавство про працю встановлює певний порядок оформлення припинення трудового договору з працiвником.

Припинення трудового договору покладає на власника або уповноважений ним орган певнi зобов’язання.

Пiд час припинення трудових правовiдносин власник або уповноважений ним орган повинен дотримуватися спецiального порядку для того, щоб звiльнення вважалося законним.

Так, про звiльнення працiвника власник або уповноважений ним орган повинен видати наказ (розпорядження), в якому зазначити прiзвище, iм’я, по батьковi працiвника, його посаду, дату та пiдставу припинення трудового договору вiдповiдно до формулювання законодавства про працю з конкретним посиланням на статтю, пункт закону (наприклад, "звiльнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України"),

Якщо пiдставою для звiльнення працiвника за власним бажанням є поважна причина, що пiдтверджується вiдповiдним документом, то про це слiд зазначити в наказi (розпорядженнi).

Працiвник має бути ознайомлений iз наказом (розпорядженням) пiд пiдпис. Крiм того, на вимогу працiвника власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати йому копiю наказу (розпорядження).

Якщо працiвник в останнiй день роботи вiдсутнiй на робочому мiсцi, то все одно видається наказ (розпорядження) про його звiльнення.

Трудовий договiр має бути розiрваним не з дня видавання власником або уповноваженим ним органом вiдповiдного наказу (розпорядження), а з моменту фактичного припинення роботи працiвником.

Крiм того, за ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звiльнення видати працiвниковi належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi ст. 116 КЗпП.

Пiд повним розрахунком розумiється виплата працiвниковi:

- заробiтної плати, що йому належить (ураховуючи день звiльнення, оскiльки вiн є останнiм робочим днем);

- грошової компенсацiї за всi невикористанi днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки, якщо працiвник має на неї право;

- вихiдної допомоги (ст. 44 КЗпП), якщо працiвник звiльняється за власним бажанням унаслiдок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 i 39 КЗпП). Вихiдна допомога виплачується в розмiрi, передбаченому колективним договором, але не меншому вiд тримiсячного середнього заробiтку.

Пiд час звiльнення працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення.

Якщо працiвник у день звiльнення не працював, то такi суми мають бути виплаченi не пiзнiше вiд наступного дня пiсля пред’явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок. Про нарахованi суми, належнi працiвниковi пiд час звiльнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повiдомити працiвника перед виплатою цих сум.

У разi невиплати з вини рласника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi ст. 116 КЗпП, за вiдсутностi спору про їхнiй розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримання до дня фактичного розрахунку.

Слiд також зазначити, що вiдповiдно до ст. 3 Закону України "Про вiдпустки" на бажання працiвника в разi його звiльнення (крiм звiльнення за порушення трудової дисциплiни) йому має бути надано невикористану вiдпустку з наступним звiльненням. Датою звiльнення в цьому разi буде останнiй день вiдпустки, навiть якщо тривалiсть вiдпустки буде бiльшою за двотижневий строк попередження про наступне звiльнення.

У разi звiльнення працiвника йому виплачується грошова компенсацiя за всi не використанi ним днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якщо працiвник має на неї право (ст. 83 КЗпП).

Крiм цього, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працiвниковi його трудову книжку в день звiльнення з унесеним до неї вiдповiдним записом.

Вiдповiдно до п. 2.3 Iнструкцiї про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженої наказом Мiнпрацi, Мiн’юсту, Мiнсоцзахисту України вiд 29.07.93 р. № 58, зареєстрованим у Мiн’юстi України 17.08.93 р. за № 110 (iз змiнами; далi - Iнструкцiя), записи в трудовiй книжцi про звiльнення мають провадитися у точнiй вiдповiдностi до Формулювання чинного законодавства i з посиланням на вiдповiдну статтю, пункт закону.

Пунктом 2.4 Iнструкцiї передбачено, що всi записи в трудовiй книжцi про прийняття на роботу, переведення на iншу постiйну роботу або звiльнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом пiсля видавання наказу (розпорядження), але не пiзнiше вiд тижневого строку, а в разi звiльнення - в день звiльнення i мають точно вiдповiдати тексту наказу (розпорядження).

За п. 4.1 Iнструкцiї в разi звiльнення працiвника всi записи про роботу i нагороди, внесенi в трудову книжку за час роботи на цьому пiдприємствi, засвiдчуються пiдписом керiвника пiдприємства або спецiально уповноваженою ним особою та печаткою пiдприємства або печаткою вiддiлу кадрiв.

У разi затримання видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвниковi сплачується середнiй заробiток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звiльнення в такому разi вважається день видачi трудової книжки. Про новий день звiльнення видається наказ (розпорядження) i вноситься запис до трудової книжки працiвника. Ранiше внесений запис про день звiльнення визнається недiйсним у порядку, зазначеному п. 2.10 Iнструкцiї.

За вiдсутностi в день звiльнення працiвника на роботi власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повiдомлення про потребу отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тiльки за письмової згоди працiвника (п. 4.2 Iнструкцiї).

У разi звiльнення за власним бажанням без поважної причини власник або уповноважений ним орган до трудової книжки працiвника вносить такий запис: "Звiльнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України".

Записи про причини звiльнення в трудовiй книжцi повиннi провадитися у точнiй вiдповiдностi до формулювання чинного законодавства iз посиланням на вiдповiдну статтю, пункт закону.

Пiд час звiльнення за власним бажанням з поважної причини робиться вiдповiдний запис, наприклад: "Звiльнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсiю, ст. 38 КЗпП України".

Слiд зазначити також, що вiдповiдно до ст. 49 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працiвниковi на його вимогу довiдку про його роботу на такому пiдприємствi, в установi, органiзацiї iз зазначенням спецiальностi, квалiфiкацiї, посади, часу роботи i розмiру заробiтної плати.

Оскарження працiвником
неправомiрного звiльнення

Кожному громадяниновi гарантується право на звернення до суду за вирiшенням порушених прав. Отже, в разi незаконного звiльнення працiвник має право звернутися до суду для захисту своїх прав.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 01.11.96 р. № 9 "Про застосування Конституцiї України при здiйсненнi правосуддя" визначено, що з урахуванням конституцiйного положення про те, що правосуддя в Українi здiйснюється виключно судами, юрисдикцiя яких поширюється на всi правовiдносини, що виникають у державi, судам пiдвiдомчi всi спори про захист прав i свобод громадян. Суд не має права вiдмовити особi в прийняттi позовної заяви чи скарги лише з тiєї пiдстави, що її вимоги можуть бути розглянутi в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституцiї кожнiй людинi гарантовано право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб, а тому суд не повинен вiдмовляти особi в прийняттi чи розглядi скарги з пiдстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Так, ст. 233 КЗпП установлено право працiвника звернутися iз заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного, районного в мiстi, мiського чи мiськрайонного суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або мав дiзнатися про порушення свого права, у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення копiї наказу про звiльнення або з дня видачi трудової книжки.

У разi порушення законодавства про оплату працi працiвник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробiтної плати без обмеження будь-яким строком.

У разi пропуску з поважних причин строкiв, установлених ст. 233 КЗпП, районний, районний у мiстi, мiський чи мiськрайонний суд може поновити цi строки.

Головний спецiалiст,
Iгор БИЦЬ

"Праця i зарплата" N 19 (1031), 24 травня 2017 р.